Євген Мензелевський

Мабуть, доля Євгена визначилася ще у дитинстві, коли мама відчула себе зле, і не змогла закінчити смажити деруни – і маленький Женя вирішив довести діло до кінця самотужки. Згодом від процесу приготування їжі він почав отримувати справжнє задоволення – по-перше, тому що сам дуже любив смачно поїсти. По-друге, тому що йому подобалося контролювати процес і щоразу робити щось інакше.

Після школи Євген вступив до Університету Харчових Технологій, і паралельно з навчанням, як і більшість студентів, пішов працювати в ресторан – спочатку офіціантом, потім барменом, потім вже й на кухню. Втім, і навчання, в якому чимало уваги приділялося лише теорії та здебільшого застарілим технологічним стандартам, і робота «в полі», і реалії української харчової промисловості не задовольнили Євгена. І так склалося, що, вирушивши одного разу до В'єтнаму на весілля, він залишився там на два роки.
«Стажування – дуже крута штука, але вона не для мене, – зізнається Мензелевський. – Я звик заглиблюватися в будь-яку історію, досліджувати та вивчати і страви, і продукти, і ритуали місцевих, які за ними стоять. Тож щоразу, коли я кудись їхав типу за досвідом – це було надовго: на два роки в Азію, на два роки до Південної Америки».

У В’єтнамі Мензелевський працював на кухнях закладів Green Tangerine Hanoi та Soul Kitchen Hoi AN. В Домінікані з Євгеном стартував гастрономічний проект Taino.
«Найголовніші знання шеф отримує не з книг та не після відвідин мішленівських ресторанів, а в подорожах, – каже Женя. — Коли ходить на місцеві свята та весілля, обіди та вечері, та навіть їсть разом з командою їжу “на штат”».

В Україні Мензелевський працював у проектах Влада Максимова: запускав ресторан Tin Tin, був шефом бару Loggerhead, відкрив раменну Slurp, розробляв концепт Food Простір. Під час локдауну 2020 р. Євген зробив концепцію та меню для сервісу доставки їжі, в якому він одночасно і партнер. У вільний від проектів час Мензелевський займається ресторанним консалтингом та готується до нових подорожей.